Храм Святого Вознесіння

Православний храм Святого Вознесіння є справжньою окрасою села Савин. Він розташований у самому центрі села: у​​​​ далекому 1902 р. добротну дерев’яну церкву було збудовано біля Панського парку (поруч із обійстям Солонини).

 У 1 п. ХХ ст. біля храма була дзвіниця, яка, згідно української архітектурної традиції, стояла окремо. Але під час ІІ Світової війни, у 1943 р., її (разом з церковною банею) було знищено вибухом – і з того часу роль дзвіниці виконує балка із дзвонами. Згадкою про ті страшні часи є сліди від куль та уламків, що лишилися на старовинних двонах.

З 1943 р до 2018 р храм стояв без бані, його центральну частину увінчував хрест. І лише у 2018 р, під час реконструкції, йому було повернено первісний вигляд (за винятком дзвіниці).

Стиль, у якому побудовано церкву, єпархіальний (синодальний, «російський»). Саме він з’являється в Україні на зламі ХІХ-ХХ ст (в цей час було зведено будівлю) – з ХІХ ст постановою синоду було заборонено будову храмів у національних стилях, рекомендовано було єдиний зразковий проект, який у кожному окремому випадку затверджувався синодом.

Та, не зважаючи на жорсткий регламент, храм, збудований у Савині, мав свої індивідуальні особливості. Церква тризрубна, архаїчної прямокутної форми, тридільна (як і більшість українських самобутніх дерев’яних храмів, збудованих до ХІХ ст): три поділи поряд, один за одним (бабінець 5,95*7,6 м – нава 11,23х10,8 м – вівтар) з найбільшою центральною частиною (навою), увінчаною банею з хрестом. Всередині храму наявні 4 колони, які виступають опорою для бані. Дах – хатнього типу.

Вікна розташовані у два яруси (нижній – п’ятикутні гостроверхі вікна, верхній – невеликі квадратні). Біля даху по периметру храм оздоблено орнаментом на центральній стіні розміщено образ Вознесіння Христа.

 

 

Згідно традицій, стіни всередині церкви не прикрашені – це завжди робилося задля приділення максимальної уваги іконостасу. Іконостас дворівневий.

Окрім виконання своєї прямої функції церква, як і у більшості сел країни на той час, була осередком освіти – відразу після зведення при ній було відкрито церковно-приходську школу, в якій працювали 2 учителі, що мали середню освіту.